Ми ВІДЧАЮ хвилі…
Самотності води глибокі…
Солоні цілунки - сьогодні нам так до снаги…
Несе нас Ріка… що Життям називали пророки…
Що бачим з тобою?...
лише – береги… БЕРЕГИ…
Ти кажеш мені –
Я любити тебе перестану…
Із раю – до пекла… із пекла – я знову в раЮ…
Син СОНЦЯ самого?... що з того?... я – дочка ТУМАНУ…
Але ж я тебе по – своЄму…
так ніжно люблю…
Ти кажеш – покайся!…
Світами прямує вже Молох…
І навіть ( так чітко) прощальний вчувається спів…
Не - бити на сполох...
А просто - щасливою бути!..
Я хочу з тобою…
хай навіть… між двох берегів…
Очень красивая лирика! Прекрасные строки... Если я посоветую Вам кое-что не обидитесь, ведь я из лучших побуждений?
Але ж я тебе по – своєму…
так ніжно люблю… ---мне кажется, что лучше бы звучало так (просто переставив слова)
Але ж я по-своєму нiжно
тебе так люблю.
Просто по-свОєму - ударение должно падать на О, а у Вас получилось по-своЄму. С Ув.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Оленочко...і справді...наголос у мене на Є...чесно...з наголосами в мене не дуже...ніскільки не образливо..навпаки.приємно,що помічаєте такі нюанси..всі ми вчимося чогось у когось...поки залишу так...а при нагоді подумаю
Любовь сама по себе уже счастье. Значит есть душа, способная на это большое чувство.А это очень здорово. И если ее кто то сейчас и не примет, она преумноженная достанется тому достойному, кого Бог приберег для этого случая.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00