Переспів на твір Хуго (6 - СМЕРТЬ) …за Жизнь в Награду НАМ дана…. …. (зліва оригінал)
её не надо звать .... Нам кликати Її нема потреби,
и гнать..... Ні гнати геть, ні дослухатися,
не надо слышать.... Ні чути…
или слушать..... Вона приходить вчасно, коли треба,
она приходит Щоб зняти з нас важкі тілесні пута…
нас спасать...... Вона у нагороду нам дається
сумев наш тайный зов За наші перепетії життя,
подслушать. Коли вже без натхнення серце б’ється,
за жизнь в награду Коли уже немає вороття
нам дана Туди… де нам чогось іще хотілось,
когда уже... Де не байдужими ми ще були,
не интересн0.... Де било, як фонтан, бажанням тіло,
ничья судьба.... Де знали ми по чому, що, коли…
ничья вина.....ни визуально....ни словесн0.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мой возраст.... Мій вік мені болить нестерпно,
это страшная болезнь.... Поезією лиш його лікую.
её стихами... За словом Вік я подих Смерті чую…
подлечить... Вві сні ж від пристрасті і досі терпну.
пытаюсь...
за словом Возраст....
слышу слово Смерть.....
а в снах ....
к коленкам...
страстно...
прикасаюсь.
...............................................................
Я не умру.... Я не помру, я вийду погуляти,
За мною надто вам не варт ридати.
Я выйду... Я жив, як міг, я дарував тепло,
Дівчат кохав й мені від них було…
погулять.... Писав вірші (пісень є, навіть, пара).
Любив життя, хоч не літав за хмари.
по мне не надо плакать.... Мав судження своє про демагогів,
и стенать... Сам друзів вибирав, кохання і дорогу.
У світі ні про що не жалкував,
Я жил как мог.... Що мати міг, те я хотів і мав.
как мог тепло дарил... Я Всесвіти для себе будував
І в них кохав, кохав, кохав…
любил деФчёнок... Я дякую, що мав любов навзаєм…
Ми ще зустрінемось…
Мовчіть, я вас благаю…
и любимым был...
писал стихи....
и даже пару песен....
мой путь по жизни....
был мне интересен...
смотрел с иронией
на трезвость демагогов...
сам выбирал
друзей....
любовь....
дорогу....
и ни о чём...
на свете не жалел...
был в меру смел....
и то что мог.... хотел.
вокруг себя...
я строил личный мир....
и в нём любил...
любил...
любил
спасибо...
за ответную любовь....
мы ещё встретимся.................
.................
..........
.....
не надо лишних слов.
Як пристрастно! Як гарно! Як безумно!
Насамкінець - як сумно... сумно... сумно...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іринко, а мені здається, що ТАК оптимістично тему Смерті, як її подає Хуго, навряд чи хтось десь ще висвітлює. Оригінал саме такий, як Ви описали, а мої потуги це так проба пера... Рада щиро, що рипнули моєю фірткою...
Все виновники торжества в сборе! Похвально!
Я тоже ко всем неравнодушна! Слежу с интересом
за вашим коллективным творчеством...
Хотя тема обсуждаемая крайне плачевная, но...
Она жизненная! ХУГО сумел эту тему преподнести
так,что мы о смерти можем говорить спокойно...
Более того - привлечь целый коллектив...
Как говорится: "На миру и смерть красна."
В любом случае - это интересные творческие идеи.
Я всех поддерживаю!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любонько! Добре, що Ви не взялися за переклад. А переспів вийшов вдалим, на мій погляд. Це дуже важка робота, я б незмогла. Ще й таку філософську тему. А Ви – МОЛОДЧИНА!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перекладати Хуго нереально... Його і читати не кожен сприймає зразу... Пані Зоя мені піддала азарту, от я і спробувала переспівати, думки у нього - ВЕРХ ФІЛОСОФІЇ, тому переспівати його - одне задоволення.Дякую за молодчину, зворушена...