Ти знов прийшов із квітами до мене ?
Ти, що забув, що ти отримав відкоша ?
Не йди, не лізь до мене в душу.
Не та я доля, що для тебе.
На що надієшся ти тут ?
Не трать свій час
і мого часу обмаль тут для тебе.
Я все сказала - не пі́ду заміж за тебе́.
Ти лисий, голий - без гроша.
Ти товстий, низький - без житла.
Де жити будемо ?
Куди завезти хочеш ти мене́ ?
Заве́сти у ту свою берлогу,
де ти, як той ведмідь ,
три роки спав - навколо себе гадив -
все те збирав - пляшки, недопалки ,обїдки.
Усе навколо тебе у пилюці
і ти, як той ледащо,
все ждеш із моря, та й погоди,
що хтось прийде і вичистить в нероби .
Ти все про себе, і про себе -
який ти файний кавалер,
який у тебе гарний смак,
які жінки кохалися з тобою.
Аж бридко собі це уявити -
це пузо і... кохання.
Твої посади, почесті -
давно забуті.
Ти тут ніхто і час твій сплинув вже давно
Шукаєш жінку ти собі,
щоб завжди бу́ла на підхваті -
ти те зроби, звари, у хаті лад ти дай.
І все це хочеш - у мене у госпо́ді,
мене тут наймичкою мать ?
Іди собі - шукай дурнішу,
яка полюбить пузо те,
яке кричати буде цілий день -
давай вже істи - ще і ще !
Іди собі - любов це зовсім не для тебе.
Людмила Яблонська.
15.02.2015 р.