В лісі свято – всі звірята
Раді новим поросятам:
Їх багато, всі рябенькі,
Бистрі, жваві та хитренькі.
І Кабанчик із Свинею
Не натішаться ріднею.
З п’ятачками і хвостаті
А які ж метикуваті!
Час іде і дні минають,
Поросята підростають,
Від калюжі всіх пихають,
Гратись іншим заважають.
Старші їх оберігають
І сусідів люто лають:
Поросят не зачіпай,
Не вчи жити, не займай!
Підросли вже недотроги,
Добре сп’ялися на ноги,
В хащі стали вже гуляти,
На дорослих не зважати!
Вовк старий завив від злості:
Ось я вам, аж луснуть кості!
Будете у мене знати –
Сірих треба поважати!
Його вовчиха схамена:
Вепр – кумом у Слона,
Носоріг – їм рідний дядько,
Бегемот – хрещений батько!
Не чіпай! Пришиють справу,
Кинуть Тигру на поталу!
Сторонись, гріха подалі –
Биті ми уже, бувалі.
Підсвинки такому раді –
Їм на руку безпорадні!
Скрізь свиняче рило пхають,
Усіх в лісі задирають!
У Зайців город порили,
Всю капусту столочили,
Не лишили ні морквинки,
Ні салатної стеблинки.
Борсуків з нори прогнали
І собі її забрали,
Дарма, що в тих немовлята –
Кабанам потрібна ХАТА!
А потім собі на втіху,
А Лисичці , як на лихо
В хащах бідну перестріли,
Познущались, як схотіли!
Схаменувся Ліс, загув,
Так, що аж Ведмідь почув:
Як їх мати породила,
Ці бридкі свинячі рила?
Треба з ними щось робити,
Бо несила вже терпіти!
Ведмідь звірів позбирав
І облаву влаштував.
Та так Вепрів налякали,
Що ті з лісу драпу дали,
Через поле навтьоки,
Аж в сусідні Хащаки!
Мораль дуже тут проста,
Думка щира і ясна.
Щоб не трапилось біди,
Й не було батькам ганьби,
П’ятачок не став щоб Рилом,
Слід виховувати ділом!
Треба пестити малят,
Та при цьому пам’ятать:
Діти ЗАСЬ повинні знати
І громаду поважати,
Іншим шкоди не чинити,
З усіма у дружбі жити!!!
Кіндрат & Корінь. 22.02.2013р.
ID:
563551
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 01.03.2015 22:06:55
© дата внесення змiн: 01.03.2015 22:06:55
автор: Кіндрат Корінь
Вкажіть причину вашої скарги
|
