Бігли щоб вспіти, шпортались, падали,
Боялись останню нагоду проґавити,
Спорили вічно, штовхались, доводили,
Не зупинялись, упавши підводились,
Світ, що довкола просто не бачили,
Вміли образити та не пробачити,
Ближніх не чули, рідних не знали,
Бігли, запихались, змучились, стали
І оглянулись помалу довкола,
Попереду пусто, позаду нікого,
А фініш вже ось він, бо сили нема,
Даремно спішили, штовхались дарма,
І сльози скупі по щоках покотились,
І стало так гірко, що похапцем жили,
І руки шукають обпертись плече,
І сумно, так сумно, а в серці пече…
