Будильник о шостій тридцять п’ять
За вікном пропливають білі хмари
І життя, якому в школі не навчать
Театри із набридливим репертуаром
Крига мовчання у розбитому автомобілі
Насниться, мов нічний кошмар
В оточенні примхливості незламних чар
Але кому яка різниця
Чи буде завтра від холоду тремтіти
Заворожений голос прощання
В телефоні, у скайпі, в контакті
Короткими гудками у антракті
Ніби цього суботнього ранку
Всім окрім мене так солодко спиться
У цьому самотньому світі
Де мені не зрозуміти усі твої забаганки
Так багато безглуздих віршів
Так багато безглуздих пісень
Так багато ворогів я учора зустрів
Не надіючись, що прийде новий день
Так багато вигаданих історій
Так багато відвертої брехні
Так багато друзів лишилось надворі
І фото з ними на невидимій стіні
Так багато справ лишилось на завтра
Для тих хто живе зараз і тут
Для тих хто так часто ігнорує втрати
Затоплених сльозами доріг не знайдуть
Я знову тікаю додому, від холоду снів
З перемогою і ганьбою, тоді
Ти зупиняєшся напівслові
А я хочу пити з тобою каву у Львові
