Зелені Свята. Літо молоде.
Війнули в душу м’ята й метеринка!
Весна за обрій травами бреде
І шаліно́ва палахка хустинка
У ковилі рябіє де-не-де.
Пливе у червень хата чепурна,
Зама́єна зеленими гілками,
Скородить небо стріхи борона,
Перебирає вітерець листками,
Із вікон курить зелень запашна.
Мов павичеві атласні хвости,
Стирчить з-під хати папороть розлога,
І піниться у збанку мед густий,
І, чебрецями встелена, підлога
Припрошує в оселю Дух Святий.
Яка відрада – впасти горілиць
В цій запахущій зелені клечальній!
І наслухати в кучерях суниць
Дрібних комашок гімни величальні,
А в буйнолисті – щебетання птиць!
і що тепер накажете міському ховрахові чинити після фарб таких, запахів клечальних та запрошення серед трав полежати?!.
вміють жіночки серця розбивати словом своїм, а ось полагодити, шрами вивести, розбиті, самітні до купи зібрати - хто буде?..
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пораджу на вихідні обов'язково вибратися за місто - на свіже лоно матінки-природи! І лежати у траві, черпаючи силу від землі і насолоджуючись барвами і звуками літа! Дякую Вам!
Дякую, люба Анно, за такі гарні побажання! 
Пораджу на вихідні обов'язково вибратися за місто - на свіже лоно матінки-природи! І лежати у траві, черпаючи силу від землі і насолоджуючись барвами і звуками літа! 
Дякую Вам! 
