Не плач матусю, хай вже плаче небо
І не журися, хай сумують хмари,
Я повернуся променем до тебе
Й на серце рідне обережно ляжу...
Його зігрію ніжністю своєю
І притулюсь до тебе, як ніколи,
І усміхнусь та лагідно обніму,
Пробач, що не повернуся додому...
Не зміг сховатися, в байдужості до краю,
Не повернув, коли товариш гинув,
Тепер невпізнаний лежу в могилі, мамо,
Серед степів моєї України...
Все буде добре люба моя нене,
Лиш прошу дуже, тільки не журися,
Я повернуся променем до тебе,
Зігрію серце й весело всміхнуся...
Ти ж не сумуй, нехай сумують хмари,
Хай небо плаче, ти не плач матусю!
