Задихається небо киснем
Тиша народжує крик,
Це самогубство летіти вище
Але ти обіцяй що летиш...
Обіцяй, що повернешся,
О сьомій прокинешся,
Станеш на мить невидимкою з фільмів старих,
Щоб не розполохати співи ранкових пташечок,
Щоб мрії не розбіглися з голови.
Обіцяй що будеш передивлятися мої фотограї раз на рік,
Ми красиві настільки коли закохані, що хочеться повернути ті дні,
Чи закохатися знову, так само як і колись.
Будь чесним з собою, як колись говорив мені,
А я твоя тиша, що збергіає таємниці усі.
Обіцяй мені, що коли вітер, зима і застуда,
Тепло вдягнешся, вкутаєшся моїм теплом, шарфами та пий молоко.
І цілунки складай у конверти, відпраляй у моєму напрямку,
Десь на північ, можливо я досі ще тут живу.
Якщо стане сумно, обов'язково читай щось гротескне,
Дивись на картини молодих авторів.
Обіцяй мені, обіцяй мені, обіцяй,
Що любов твоя дужча ніж всі сили землі,
Обіцяй що будеш завжди любити
І згадуй очі мої, так само часто, як згадую я твої.
