Я йду дорогою життя
З минулого у майбуття
Кожнісінькую часу мить,
Яка, немов стріла, летить
Одна за одною. Іду
Й коли стрічаю я біду
На ній, то пробую звернуть
На інший шлях, щоб оминуть
Її. Як в мене це зробить
Можливості нема в ту мить,
Я їй нізащо не корюсь,
Щосили з нею я борюсь,
Якою б не була вона,
Хай, може, навіть не одна,
А стільки, що і не злічить,
Та жодна з них мене скорить
Не зможе протягом всього
Життя єдиного мого.
Адже, доклавши всіх своїх
Зусиль, я переможу їх
І житиму на світі цім
Без них щасливо, бо у тім
І полягає суть життя,
Що, як мине, то вороття
До нього вже не буде, ні.
Таке хіба що уві сні
Відбутись може. Тож щомить
Ми маємо на світі жить,
Допоки не настане смерть,
Пресвітлим щастям повні вщерть.
Євген Ковальчук, 25. 02. 2021
