Слова, слова! У чому цінність?
Убити можуть, оживить.
І кожне слово має здібність,
Кого у цьому тут винить?
Можливо винні сонця плями,
Не можуть грубість зупинить?
Приносять людям часто травми,
І заважають просто жить.
Не хочем ми комусь пробачить,
Дрібні шукаєм помилки.
Собі й комусь ми нерви тратим.
Винити можна й язики.
Та все колись кудись зникає,
Погода раптом хоч куди!
Ми безліч слів хороших знаєм,
Тепер відкиним колючки.
На зло погоді знову любим,
Найкращі скажемо слова.
І дні найкращі вже не згубим,
Як на плечах є голова...
Гарний вірш! 
