Моя осінь сьогодні завітала до хати,
Перегорнута знову сторінка життя,
Я так хочу у неї про таємне спитати:
Що мені приготує ще моє майбуття?
Посадила я гостю у святкову кімнату,
Пригощу її чаєм чи солодким вином,
Має щедрі дарунки, вміє їх дарувати
І відверта розмова буде тут за столом.
Запитаю про все, а вона усміхнеться,
Загадково вдивляючись в очі мені:
"Не журися даремно, лихо минеться
І потішать теплом ще осінні нас дні.
А як прийде зима й завірюха завіє,
Пережити зумій все що доля дала,
Бо весна ще поверне у серце надію,
Це я осінь тепер, а була ж молода."
Ми сиділи удвох, так часу бракувало,
Про життя розказала тепла осінь мені,
Я забула про все, що мене турбувало,
Ніжне "бабине літо" панувало в ці дні.
Галина Грицина.
