Сльозився вітер в тебе на плечі,
Млосно стікала нічка в карі очі,
Захмелювалось щастя у душі,
Верба накрила пеленою ночі...
І виплітала коси мов струцлі,
Світила воском понад очеретом,
Відзвонювали такт слова твої,
Мов спів хрущів в саду дуетом...
Заплутані у трав'янистій пастці,
Вколисані у квіті,мов у трунку,
Зомліли,як і ми,в любовній казці,
Вітрила вдалечі гойдали думку...
На кораблі надії та любові,
В дорогах нескінченого кохання,
В пустелі,де оазиси медові...
У потягу одвічного бажання...
У хвилі моря-доторку і млості,
Де океан зіп'є земні причастя,
Піски,вітрів,зціловують на мості',
Де ми з тобою відшукали щастя...
Струцлі-виплетені з дріжджового тіста,ніби коси,випічки на Різдвяні свята.