Чи то привиділось мені,
Чи то примарилося якось,
А може й бути, що вві сні,
Морфей легесенько обнявши,
Нагнувся й тихо шепотів,
Чарівних слів, таке видіння:
«Я поміж хмар десь на горі,
І височіє та вершина,
Над білим світом,
І моря та повноводі океани,
Лежать приборкані вітрами,
А діл і кряжі в сяйві всі,
І усміхнувся я й побачив,
Що щастям сповнилось усе,
Що не вчувається у горі,
Ні плач дітей, ні болю стогін,
Ні крик ненависті людей,
І упізнав як ходить радість,
Та в доброті усіх сердець,
Так щиро ллється і сіяє,
Любов до ближнього й все це,
Дарує шлях до благодаті,
Де місця війнам вже нема,
Де жадність, в злобі не вбиває,
Та не ховається весна,
У димі повоєнних згарищ,
І не приносить в дім печаль.
Так я у захваті стояв,
Вдивлявся в світ, і щастя бачив…»,-
Аж раптом скінчилось все враз
І яв мені по носі дала,
Я ж в сумі досі не згадав,
Чи то здалось, чи може спав,
Коли таке зі мною сталось…
ID:
619457
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.11.2015 20:52:17
© дата внесення змiн: 27.04.2019 09:52:12
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
