Немов у прірві, наче у вигнанні,
Один-однісінький... Немає слів...
Ще вчора був напоєний коханням,
Сьогодні ж корінь щастя ізомлів.
Далеко я заїхав... Ой, далеко...
Заради тебе крок я цей зробив.
Глумилась з мене листопадна спека -
Дарма цю осінь вперше полюбив.
Хай світить сонце - серцю не тепліше,
Хай грає музика - сумна вона...
Я врешті зрозумів, що найцінніше
І незамінне - рідна сторона.
Немов у прірві, наче у вигнанні,
Один-однісінький... Немає слів...
(12.11.2010.№150)
