Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
Кожен приходить у цей світ вільним...одним замало того простору з рамками,щоб розкритися,реалізувати свій життєвий і духовний потенціал...першопроходці,що прагнуть вийти за ті рамки чи хоч розсунути іх...шукачі свободи...провісники світла... нових відкриттів...Витає в повітрі світлий дух свободи...хочеться вдихнути!
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вишукано, досконало, шедеврально! На вершину поетичної майстерності під силу зійти одиницям... твій талант непересічний і харизма возносять тебе на Олімп Слова, бо такі перлини-це справжнє мистецтво, те, що житиме вічно. Захоплююся, Майстре!
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00