Огірок зелений з грядки
Закохався без оглядки
У червону Полуницю,
Гоноровую дівицю.
Коли сонце спать лягло
Та затихло все село,
Він, негаючись ні миті,
Підкотивсь до Полуниці:
"Полунце, Полунице.
Ти моя єдина в світі,
Ароматна та кругленька.
Моя ягідка маленька!
Заміж хочу тебе взяти,
В бочці вдвох будем лежати
Та купатися в розсолі -
В нім багато спецій і солі.
Бо життя нема без солі,
Поєднаєм ж наші долі.
У любові будем жити
Та солону воду пити!"
Полуниця усміхнулась
І від нього відвернулась:
"Огірок ти ще зелений
Та життям мабуть не вчений!
То ж іди до Огірчини,
Бо вона - твоя дівчина.
Як і ти, вона зелена
І до солі вже привче́на.
Я ж - красуня Полуниця,
Жде мене Париж чи Ніцца.
Бо солодке лиш люблю,
Тож другого підожду.
Буду плавать у сиропі
Десь в Америці. Європі.
Отаку красу я маю -
Лежать в бочці не бажаю!"
...Жмака дід її у роті,
А що буде з нею потім?
Дід цей зовсім вже старий,
Огірок же молодий!
P.S. Огірок ззавжди зелений
І зубів у роті жменя,
А в коханні такий здібний -
Заграниця не потрібна!
P.P.S. То ж не хайте Огірок,
А завчіть ось цей урок!