Заблищали ранкові роси,
Перший промінь досяг вікна,
Ти сплітала чорняві коси,
Де виднілася сивина.
Піднімалось на сході сонце,
Ти стояла біля плити,
І дивився бузок в віконце,
Росянисті ховав сліди.
Я прокинувсь і задивився,
В тебе зморшки вже на лиці,
А по кухні сніданок вився,
Манна каша на молоці.
Я на хвилю залюбувався,
Ти щось думала у душі,
Із любов’ю тобі всміхався,
Ти ж готовила в метушні.
Я тебе і понині бачу,
Твою посмішку і косу,
Материнську любов гарячу,
Що з собою в душі несу.
Засріблились і в мене скроні,
І душа, як твоя – горить.
Силует твій, що на пероні,
Віддаляється і мовчить.
Силует твій, що на пероні
Віддаляється і мовчить... Тепер тільки Ваша память показує всі дрібниці в образі найдорожчої людини...
Дуже гарно про мамину любов!
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
