Серед тисячі думок,
У тихому сяйві місяця,
Спить,летить,криється,
Чиясь любов до квіток.
І він,відчуваючи дотик,
У безодню біжить завжди,
Не лети,не йди,зажди,
Ясна зірка запалить вогник.
Разом залишимось ,не загубим вічність,
У твоїх очах є чарівність,
Серед безлічі стежок ,
Живе наша любов до квіток...