У дні святих причудливих тобі,
У дні твого причастя,
Я віддам милості тобі,
Мого благословення й щастя.
Не знаю я таких вершин,
Де спокійно течуть ріки.
Встань з своїх низин,
І знайдеш в слові ліки.
Чому ти плачеш там де кров,
Що землю проливає?
Неоцінна там любов,
Що святих Божих знає.
Святі ідоли твої,
Не розум вони мали.
І постанови Бога на землі
Вони їх не пам’ятали.
Тому анулювалася земля,
І душа кров проливає,
Бо не освячена вона,
І слова Господа не знає.
Чому ти плачеш з роду в рід,
Чому на той же шлях ступаєш?
Тому ідеш ти з броду в брід,
І слово Боже забуваєш.
Єдиний постриг у журбі,
Тобі не раз всміхнеться.
І не даремні всі труди твої,
Що в душах словом озветься
