Так що ж є та людина,
Що про неї пам’ятаєш Ти?
Чому для Тебе є вона така важлива,
Крупинка ця, серед космічної краси?
-О Боже мій, Творець всього і всюди,
Галактикам рахунок знаєш Ти.
Малюєш словом незабутнії етюди,
-Зірок яскравих безмежнії світи.
Ти знаєш де починається світанок,
І де зароджується блискавки політ.
Куди направлені всі хвилі океанів,
Коли впаде з дерев весняний цвіт.
Не можу я все осягнути,
Що робиш Ти і плани всі Твої.
Чи бачив я відкриті брами смерті,
І темряву, де місце є її?
Так міцно Ти поставив небозвід,
І хмари розстелив над головою.
Ти назначаєш всім вітрам політ,
Над морем та зеленою травою.
Де є та схованка снігам усім,
Де твориш град, потоки дощові?
Чи знаю я закони небесних сяючих світил,
Дороги птахів не прості?
Чи зміг би я порахувати,
Всі дні Творцем назнечені мені?
Чи зможу я хоч уявити,
Де зародилися світи?
Тримаєш Всесвіт у Своїх руках,
Границі часу, Ти їх обмежив.
Тримаю руку на своїх устах,
Тобі Господь усе належить.
Твоє творіння очима споглядаю,
Хто ж побудує храм Тобі?
Для Величі Твоєї таких я місць не знаю,
Моє лиш серце хочеш Ти Собі.
Мій Бог, бажаєш там Ти панувати,
Любов’ю сповнити моє життя.
Мені щасливу вічність дарувати,
Тож славить хай душа Твоє Ім’я.
Твої дороги вічні, незбагненні,
Твої слова святі, прекрасні і живі.
Так що ж є та людина,
Що про неї пам’ятаєш Ти?
