Ось і закінчився, канув в минуле, цей день,
Вітер листає останні суботні хвилини.
Стрілки летять, попадаючи точно в мішень,
А під вікном спить княгиня – руда горобина.
Віти її стукотять у вже сонне вікно,
Листя пожовкле тихенько в повітрі кружляє.
Так горобина скидає стареньке,
Ніби наряд золотий на сріблястий міняє.
Ось і закінчився день, відійшов у світи,
Листя останнє траву, ніби сніг, покриває.
Спокою мить, мить наснаги і мить доброти –
Це горобина свою колискову співає.
