Пробач мене, матусе, за гріхи,
За очі у сльозах, твої тривоги.
У світі найдорожче всього – ти!
До тебе повертають всі дороги,
До тебе линуть серце і думки,
За тебе я молюся тихо Богу!
Мого дитинства світлі сторінки
У труднощах стають на допомогу.
Я в небі вже давно самотній птах,
Та тільки обіймають твої руки –
Знов пташеня. А ніжність у очах
За мить прощає довгії розлуки.
Ти не гнівись. За все мене прости.
Так, я така, куди себе подіти!
Та лиш до тебе всі ведуть мости,
І тільки ти умієш так любити,
І тільки ти чекаєш до зорі.
Твої слова уміють лікувати.
Твої слова – то Божі ліхтарі,
Що за роки навчилась цінувати.
Ти - моє все. Я дякую, що є,
Що я живу, що мрію, що сміюся.
Пробач мене, матусе. Все моє
Я покладу до ніг твоїх. Схилюся
І поцілую сивину твою.
Я вдячна Богу за усе на світі!
Матусе рідна, я тебе люблю!
Візьми від мене ці весняні квіти.