Гостра самотність є невиліковна,
навіть якщо ти сьогодні не сам.
Жаб`ячу шкіру покине царівна,-
втім не поверне довіри казкам.
Світе, sweet світе, на курячих лапах,
дай-но напитись живої води,
дай-но в твоїх бліндажах та окопах
не загубити хоча би сліди.
Ми – лиш пісочні дробинки в пустелі,
з краплями моря в розлуці навік.
Хочу і можу – ці дві паралелі
не перетнуться без бруку в крові.
Втім і надалі злітає Івасик,
хоч над собою, під дулом рушниць,
бо під ногами – дозріли фугаси,
й мінні поля не заманять жар-птиць.
Мов на світанку невипиті кави
душі хололи,позбавлені тіл,
надто дитячих – як без балаклави,
хрещених хрестиком через приціл.
12.06.16
щемно... гине цвіт нації! нам би тих сатрапів та за я**я підвісити! 
