а час в рюкзаку за плечима,
увесь майже вийшов на мрії.
реальності мало, застинеш,
неначе той мармур з надії...
крізь пальці нещадно весь витік,
твій час що піском безневинним.
нікому нічого...лиш миті,
тримають докупи невпинно...
лиш краплі солоні проллються...
ти знову рюкзак свій шукаєш...
а там порожнеча, сміються,
роки що назад не вертають...