А дощ ішов... Все капав... Капав...
То він зі мною, видно, плакав.
І краплі ті по парасолі,
і теплота в моїй долоні.
В моїй долоні, в моїм серці.
Вода холодна у відерці.
З криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні ти схилився.
Бо тут батьки, тут рідна хата,
і сад в цвіту... Їх захищати
таким, як ти, відважним, сильним.
Щоб в ріднім краї бути вільним!
Коли ж настане та година
тієї воленьки... щаслива?
Прошу у Бога, щоб дав сили,
щоб рідну землю захистили.
Щоб поверулися до хати,
де сад в цвіту, де батько й мати.
Де теплота у моїм серці,
вода джерельна у відерці.
Щоб ти радів, а не журився,
з криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні я схилюся,
за тебе й край наш помолюся...
Дай Боже, щоб війна пошвидше закінчилась... І було мирне небо над всіма нами 
Коли ж настане та година
