В ту ніч не сяяли ніякі зорі,
Закриті штори, вимкнені світла,
І місяць плавав десь глибоко в морі,
Серед кімнати тільки ти і я.
Так тихо,темно й холодно однак,
Але тобі, як і мені-байдуже,
Моя рука зараз в твоїх руках,
Теплом наповнені гарячі душі.
Тепер мені спокійно, як ніколи,
Тепер я відчуваю, що живу,
І поки руки наші ще не похололи,
Стискаєм міцно я -твою а ти- мою.
І хочеться так цілу ніч разом стояти,
В обійми влитись до дрібних мурашок .
Від поцілунку голову втрачати,
Як в теплий день, на полі, між ромашок.
Вбиваєш..Коли поглядом проводиш по мені,
Коли я бачу ніжний слід очей твоїх,
Так хочеться сказати вже тобі,
Що саме ти-причина усмішок моїх.
І мріяти з тобою про майбутнє,
Хотілося і хочеться мені,
Про щось цікаве, щире, незабутнє,
Що можем бачити лише у своїм сні.
Ця темна ніч вже дуже скоро промине,
Покличе нас з тобою тихо спати,
Обіймеш й не відпустиш ти мене,
І ми до ранку будем так стояти.
ID:
752034
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 24.09.2017 18:25:08
© дата внесення змiн: 24.09.2017 18:25:08
автор: Ольга Макарій
Вкажіть причину вашої скарги
|
