Розійшлись два світи,як дві річки.. тонули в морі,
Розійшлись, й тільки світло лишили.. й в пітьму...
Хоч так мріяли ра́зом з тобою стрічати зорі,
Хоч так мріяли ра́зом з тобою прове́сти весну.
Я не знаю, чи варто було нас зрівняти,
Із річками, що хочуть так швидко ховатись,
Краще бути зірками і разом всю ніч не спати,
Краще бути людьми, й під дощем, наче в сні обійматись.
Цілуватись. І робити разом міцну, вранішню каву,
Просинатись у ніжних, міцних чоловічих руках,
Готувати тобі найсмачнішу у світі страву,
Все це було... У тих найболючіших моїх снах.
Ти пізнав мене всю, від дотику і до сміху,
Ці мої почуття - найболючіша моя смуга.
Ти любив мене обіймати так ніжно й міцно,
І мурашки на моїм тілі - твоя заслуга.
Але це тільки мрії- провести з тобою весну,
і мрії - разом з тобою стрічати зорі,
Розійшлись..тільки світло лишили..й в пітьму,
Розійшлись я і ти..наче два кораблі у морі.
