Мамин вальс
У школі свято найсвятіше,
У школі свято рідних мам.
І сяють усмішки веселі
То тут, то там, то тут, то там.
І вальс пливе над тихим людом,
І син до мами поспіша,
Він тягне руку – на долоньці
Гніздиться мамина душа!
Ой, ті долонечки рідненькі!
Ой, оченята, як блакить!
Кожну хвилину серце неньки
За них турбується, болить!
Синочок дивиться крізь долю
І маму ніжно пригорта,
І, хоч росточком невеличкий,
Вправно виконує всі «па».
Він засоромився, і щічки
Рум’янець зрадницький покрив,
Але по-мужньому він маму
Під «раз, два, три» у танці вів.
І скільки б років не минуло,
Куди б життя не занесло,
Дитя ніколи не забуде,
Як у тій залі вальс вело….
Їх душі линуть в унісоні
На хмарку спогадів своїх,
І не загубиться ніколи
Той мамин вальс, як оберіг!
