О, як же гарно Київ наш
ясними світиться вогнями...
Він гріє душу й тішить зір
своїми храмами й церквами.
Який же рідний нам усім,
уміємо його любити.
В його майбутнє вірим ми,
бо є усі ми його діти.
Величний, рідний Київ наш
свою щасливу має долю.
Зробив назавжди вибір свій,
бо виборов свою він волю.
Тепер під небом голубим
міцніє сила й воля наша.
Бо щастям повниться наш дім,
як радості святої чаша.
О, як же гарно Київ наш
ясними світиться вогнями...
Та, відзеркалившись в воді,
говорить з небом куполами.
Є правда в світі... знаєм ми.
Ця світла віра завжди з нами.
Освячує церковний дзвін
дорогу, обрану батьками.
Пишаюсь тим, що тут живу,
що син великого народу.
За велич цю й земну красу
вклоняюся я низько Богу.
ДЯКУЮ, ЛЕОНІДЕ. 
