Країна вільних людей
Є на планеті сотні дві країн,
Малих, великих, бідних і багатих,
Їх знати всіх не маєш ти причин,
Але одну, все ж, мусиш відгадати.
Вона свободою відома на весь світ,
Тут вільний і школяр і сивий дід,
Школяр від адекватної освіти,
А дід від вибору, куди йому подіти,
Увесь той скарб, що пенсією зветься,
Що мав би стати і на ліки і на страви,
І для онуків на веселощі-забави,
(Принаймні, в світі так воно ведеться),
На подорож, про яку мріяв змалку,
Та вистачає лиш на комуналку.
А щодо школярів, тут все банально,
Реформа за реформою іде,
Та суть, однак, доволі тривіальна -
Хто менше знає, той начальником стає.
Науки ріжуть, школи закривають,
Уроки патріотики зростають,
Ну, що там ті невивчені уроки!?
На мені ж вишиванка, дайте спокій!
Є звісно ті, кого свобода не злапала,
Вони навчаються в гімназіях крутих,
Давайте друзі ми помолимось за них,
Тим більше, їх залишилось так мало!
Всі інші вільні від навчального процесу,
Держава в них не бачить інтересу.
Ну що, вгадали ви країну?
Не поспішайте, часу вдосталь є,
А я вам інформації підкину,
Бо, хто про що, а я звичайно про своє,
Своя сорочка, чорна а чи біла,
До власного, як кажуть, ближче тіла,
І та земля, де пупа закопали,
У душу мою грішную запала.
Земля багата, сповнена достатку,
Молочні ріки і кисіль ні береги,
Усім усього вдосталь навкруги,
А от чого нема, то це порядку,
Зате одвічне прагнення до волі,
Ми ж будемо продовжувать поволі.
Наступні в нас поборники свободи,
Чиновники всіх рангів і мастей,
Вони служити присягалися народу,
Але крадуть нещадно у людей.
Крадуть завзято, вільно, елегантно,
А як спіймають, то на місце, на вакантне,
Наступного добродія призначать,
В’язниця за яким давно вже плаче,
І кожен з цих грабіжницьких фігур,
Якимось чином має спільну рису –
Наб’є поцупленими грошами валізу,
І тягне за кордон її, як щур.
А той, хто вирішив джекпот собі зірвати,
Той обирається в народні депутати.
Є орган там, складається з трьох букв,
Не той, що ви згадали ділом грішним,
Державний орган, справжній волелюб,
Ну, ТЦК, ну, військомат колишній.
Там служать не харцизники, натомість,
Сучасної епохи честь і совість,
Гуманність у душі шляхетну мають,
За гроші всіх на волю відпускають.
Тих, хто до рук спроможні взяти зброю,
Але також спроможні відкупитись,
Їм з ворогом не до наснаги битись,
Хай бідний і кривий ідуть до бою,
А ти, якщо сплатить не будеш здатним,
Тебе і мертвим визнають придатним.
Ну, як вам наш багатий, щедрий край?
Тут навіть палиця суха буяє цвітом,
І двічі в рік приносить урожай,
Якщо у чорнозем її встромити.
Щоб було легше вам загадку відгадати,
Земельку цю зібралися продати.
Лисіють гори вирубаним лісом,
Це також характерна наша риса.
Мости тут падають від втоми регулярно,
Асфальт вкладають прямо у багно,
А там, де труби мають змінювати знов,
Спочатку стелять плитку тротуарну.
Зате потужно, гідно і незламно,
Пиляють спритники бюджет державний.
На черзі в нас кудесники новин,
Володарі друкованого слова,
Що вміють істини правдивої полин,
Перетворити в патоку медову.
З пласких екранів лазурової блакиті,
Готові просвящати нас що миті,
І хоч від сорому червоний мікрофон,
Усе триває і триває марафон.
І це не дивно, демократії основа,
Наш вірний шлях у світле майбуття,
До ситого й багатого життя,
Це всюдисуща, як бур’ян, свобода слова…
А хто свій власний погляд має на події,
Той у сізо холодні нари тілом гріє.
Та в нас свобод тих – греблю городи,
І слова, то звичайно не остання,
Є ще одна, без неї ні туди і не сюди,
Свобода совісті і віросповідання.
Вона у просторі духовному працює,
І вільний вибір віри гарантує.
А от чиновник має власне розуміння,
Міркує, що він вільний від сумління.
Тож, церкви зачиняють за наказом,
Святим мощам, експертами стають,
(Щоб з’ясувати міру святості і суть),
Достойники, що не молилися ні разу.
А ви ще не віддали храм, куди ходили змалку?
Тоді чекайте на кувалду і болгарку.
Я думаю, ви здогадались друзі,
Що то за край, оспіваний в піснях,
З калиною, похиленою в лузі,
З зажурою у стомлених очах.
Чи нам пороблено тут ворогом лихим?
Чи ми попсовані прокляттям родовим?
Що та свобода клята гірша за неволю,
І безталанна у талантів щирих доля.
А може істини зерно ще не дозріло,
І справжньої свободи ще не час,
Ще розуміння правди не сягнуло нас,
Бо сила мудрості голів не осінила.
А може воля просто мрія божевільних,
Бо хто насправді в світі цьому вільний?
ID:
1038448
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.04.2025 11:02:23
© дата внесення змiн: 25.04.2025 11:02:23
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
