Я сиджу на першій парі.
Не пишу, не слухаю, не вникаю,
Чому я сюди прийшов?
Кожного ранку себе картаю.
Що мені тут робити?
Коли я сам себе не знаю,
Як вчитись дальше?
Коли все - мене на зовню вивертає.
Мене просто вбиває цей стан,
Я втомився так жити – без цілі чогось,
Четвертий рік ходжу по стопам,
Людини, на прицілі – когось.
Того, кого я не можу віднайти,
У собі вже довгий час.
Інколи він стріляє,
Думає, що дає мені ще один шанс,
І тоді, на якусь мить я вмикаюсь,
Загоряюсь ідеєю, ось він момент,
Але якась бісова сила, мене відвертає,
Бере гору наді мною і розбиває вщент.