Я не така як всі … і ти це знаєш,
А як пізнаєш - буду я твоя
В мені ти цілий всесвіт помічаєш
А твої мрії - бачу я здаля.
Смарагдом світяться мої зелені очі
Що здатні загасити сотні зір.
Якщо зустрінеш їх чи вдень чи вночі
Не зможеш відірватися, повір…
Але хоча з тобою не зустрілись
Все рівно, буду я тебе кохати,
На фото даруватиму усмішку
І з нетерпінням зустрічі чекати.
Я - самотня, ніби та вовчиця,
Що про неї знаєш із пісень,
Ти - моя страшенна таємниця,
Що веселкою квітчає кожен день.
Я – тривожна, ніби та вовчиця,
Мовчки жду, бо серце на замку.
І чекаю коли будем разом
Зігріватись в пристраснім танку.
Тобі вірна - ніби та вовчиця,
Бо чекаю поруч вожака.
А кругом біжать й зникають лиця,
І далеко твоя теплая рука.
Ти лід ростопив, в тому серці що вірило в диво…
І кайдани порвав, що роками тримали іржу
Почуття воскресив: делікатно, майстерно і щиро,
Пробудив мене справжню….я чесно й відверто кажу.
Я – щаслива, ніби та вовчиця,
І я вірю, щастя моє - ти
Довго-довго я тебе чекала
Щоб з-поміж усіх знайти.
Створимо з тобою вовчу стаю
Ти попереду…я поруч і завжди,
Я надію в щастя не втрачаю,
Тільки, швидше ти мене знайди…
Просто чудово! Є і в мене про вовчицю, я Вам пізніше покажу. Чудові і глибокі за змістом Ваші вірші, і ще багато між рядочків. Треба тільки уважно і вдумливо читати. Наснаги Вам.
Дякую! А мені приємно, що Ви читаєте...Дуже добре, що я знайшла "Клуб поезії", бо довгі роки мої вірші були в старих зошитах захованих в шухлядах, та бездушними файлами в папках ноутбука...а тепер - вірші живуть, їх читають...