Яснітиме в полі беззахисна любов...
Квітни у полі солодкою тінню,
Падай у засвіти піною рощ.
Ми не глибокі, щоб знатись полинню,
Яку омиває промовисто-дощ...
Натяком давності лийся в устави,
Тонкістю неба вдавайся у шум.
Скільки життя, про яке не сказали,
Скільки надії на сточено-сум.
Тінь утікає, аби не спалили,
Рама чорніє, аби відчувать,
Як покидають її першоліри,
Як одиноко і певно тікать...
Квітни у полі солодкою тінню.
Листя прибуде жагою луни,
Яка возведеться опалою синню,
Яка передбачить: корали - то ми...
06.05.2024