У північному краю,та в
Густому лісі,
Панувала вовча зграя
Ненаситно-хижа.
Від природи всі вовки -
Звірі благородні,
Та чомусь ця вовча зграя
З ватажком у складі,
Поведінку дику мала,
Ще й були зухвалі.
Полюбляли страх наводить,
Забігали в села,
Нищили худобу,звірів,
Ще й собак дражнили.
Пробиралися по хащам
Мов ті диверсанти,
Щоб сліди заплутать
І в тій шкоді, що завдали,
Інших звинуватить.
-" Це усе собача хунта,
Радикальна змова, проти нас
І цього лісу,-так лунала
До вовків, ватажка промова,-
Ми всю здобич заберем,
Та собак підставим, люди
Знищать їх усіх, от ми з вами заживем.
А я ще й царем стану!"
Поки сірі сперечались
Про зловісні плани,
У цей час навколо лісу
Звірі всі збирались, всі собаки,
Всі сусіди, на бій з ворогами.
Влаштували вовкам пастку,
Здійнялася бійня.
Розлітались - шерсть по всюди
Й вовче скавучання.
Проти нападу і зла
Вовків-диверсантів, мужня
Дружба перемогла й
Братерство завзяте.
Якщо ближнього в біді
Не лишать ніколи,
Всі у злагоді й добрі
Житимуть довкола.