Вовчику-братику, де це ти блукав?
Ой, бігав за село, кобилу шукав,
Довгоногу, плямасту,
Ту, що мали вкрасти.
Вона ж мені до вподоби,
Краще від любої здоби,
Я ж її пожалів,
Я ж її всю не з'їв.
Вовчику-братику, що то там сталось?
Стоїть гомін і народу зібралось
З ліхтарями і кілками,
Та з довгими ціпами.
То ж вони когось шукають,
Ще й кобили хвіст тримають,
Хтось її пожалів,
Хтось її всю не з'їв.
Пожалів вовк кобилу,
Залишив хвіст та гриву.
Вовчику сіренький,
Он який добренький!
ха ха 
