Квітують мальви за вікном,
Рожеві, білі і червоні,
А ті он, темні, мов вино,
Міцні й високі, бо на волі.
Дивлюсь на милу цю красу
Й думками плину у дитинство,
Через життя я їх несу,
Тому, мабуть, і серце тисне.
Вони ж угору піднялись,
Немов вітаються зі мною.
Я ж їх люблю, як і колись,
Любов’ю, щирою, земною.
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Так, пісня Івасюка - це своєрідне прощання. Іноді здається, що генії народжуються не випадково, а щоби сколихнути світ своїм талантом. Боляче, що життя Івасюка так рано догоріло. Дякую Вам за прочитання і розуміння. Я не завжди відповідаю на коменти, вибачте, не завжди маю змогу,але дуже рада кожному візиту кожного гостя.Сердечно дякую.
Дуже красива квіткові спогади. Так, пані Ганно, квіти часто нас повертають у дитинство або юність. Пригадуєш події пов'язані з ними. Гарний вірш! 
