"Терпеливий у гніві багаторозумний,
а гнівливий вчиняє глупоту.”
За вчинки наші платять душі,
І серце в гніві теж стражда.
Вони до болю не байдужі.
Стражда найбіш, хто не проща..
Як шашель точить душу, серце,
Думки тісняться в голові:
Навіщо сипать в серця перцем?
Вони ж живі, не воскові.
Тут голова у всьому винна,
Вона ж керує всим нутром.
Чому ж тоді думки глибинні,
Ідуть так легко на цей злом?
Ми не прощаємо дрібниці,
Бо дуже любимо себе,
А гнів не знає вже границі,
І нову помсту знов плете.
А чи не краще пробачати,
Мізерні скоєні гріхи?
Хороше в людях все ж вбачати.
Бог пробача, пробач і ти...
Чудово сказано, Надійко! 
Уже давно пробачив, та вірш з минулого.. 
