Зачаровано місяць на зорю дививсь
І не смів про кохання сказати.
Лиш у темряві тихо до Бога моливсь,
У надії про щастя благати.
Серед ясних зірок – одинокий, сумний,
Вони сяйво йому дарували.
Недосяжну зорю забажав молодий,
Її хмари від нього сховали.
Мріяв місяць, що прийде та ніч,
Вітер хмари на небі розвіє,
Залишившись удвох віч-на-віч
Він коханням її зігріє.
І відкриє весь Всесвіт зорі,
Сяйвом ніжним її зачарує.
Всі пісні і вірші лише їй,
Недосяжній, колись подарує...
Гарно! 
