В прогалинах лихого світу,
Від кроку до вчорашніх мрій
Просіялись, немов крізь сито,
Надії в пам’яті твоїй.
Позаду бруд хмільної ночі,
Й сліди від безліч чужих рук,
Й утомлені від болю очі,
Й душа від нескінчених мук.
Почати би усе спочатку,
Без сорому, без каяття,
Із книги вирвати закладку
Де спотикнулося життя.
Сторінки долі мов скрижалі,
І кожна більше ніж важка
Для досить стомленої кралі, -
Для ляльки кожного гулька.
Шкода, що так з тобою сталось…
Та хто б тебе судити став,
Коли в тобі ось те зламалось,
Що дав Господь не для забав.
Ти – жінка, ти – дочка і мати, -
Життя колись даси і ти
Своєму милому дитяти,
Віночку вроди й чистоти.
Нехай ти все почнеш спочатку,
Й надії від вчорашніх мрій
На кожній рані зшиють латку,
В душі знеболеній твоїй.
19.04.2019
гарний твір. емоційний, співчутливий. а для кого уточнення в дужках? якщо для тих, хто не розуміє мови, то вони тоді взагалі твору не прочитають, бо ж написаний таки українською. в творі кілька сумнівних моментів. якщо не проти, то можу запропонувати варіанти рядків «те, що душею хтось назвав», і «вінцю твоєї красоти»
Спасибі. Уточнення в дужках для того, щоб читач не думав про назву вірша у множинному числі, або про хурделицю (так теж може бути). А дозвольте запитати, чи не ріже Вам російська мова слух, як декому тепер ріже (просто цікаво стало)? Стосовно сумнівних моментів: перший Ваш варіант по наголосу не підійде, а ось другий так, є вірним по граматиці.
мені не ріже слух російська, мені помилки муляють - і свої, і чужі. а наголоси у моєму варіанті від ваших не відрізняються то я справедливости заради написала. але на своєму не настоюю в жодному разі - то ваш твір