Вже заплакала нинішня осінь,
Заховала у сховок тепло...
Уже й вітер у полі голосить,
Певне тужить за тим що було...
Хоча осінь іще й не багряна,
Не розкрила ще всі кольори...
Та тепло вже кудись заховала,
Додала у неспокій жури...
Хоч попереду жовтень цікавий,
Й листопадові диво-хори...
Десь сміється вже грудень лукавий,
Не чекає своєї пори...
А тим часом навкруг туманіє,
Бува й сонця не видно вгорі...
По дахах стукотить, в вікна віє,
Насіває сміття у двори...
Дозріває гірка горобина,
Сумовито стає у садку...
Нареченою стала калина
У своєму розкішнім вінку...
На краєчку вже вересень ходить,
Оглядає творіння своє,
То шумить, то гуде, то холодить,
Павутиння осіннє снує...
Ще в природі усе вересніє,
Та вже холод за плечі бере,
Потихеньку природа жовтіє,
Ось-ось жовтень ключі забере...
