Сміється, бешкетує літо,
Того й гляди - кудись майне,
П»янке й пахуче, як мохіто,
Дзвінке, співуче осяйне.
То вигулькне поміж житами,
То заховається у тінь,
А то купальськими вогнями
Пливе у сиву далечінь.
Фарбує вишнями світанки
В передчутті погожих днів.
І наливає повні дзбанки
Янтарно - липових медів.
Танцює на барвистих луках,
То бавиться у літеплі,
То грозовим лунає звуком,
Дощі даруючи землі.
Веселками на небі квітне,
І зачаровує мене...
Яке ж воно красиве літо:
Привітне, щедре, осяйне.
