Се перса дихають
Чи Божий льон між нами?
І.Ш.
1. Мені заборонили писати книгу про святого Миколая, вірніше — не рекомендували, в свій час. А це могла б бути — надзвичайна! — книга… Але — ні. Чому?
В монастирі св. Феодосія Печерського на старовинному образові св. Миколай розташований вдвох із Отцем Небесним — на тлі вселенної зоряної… Люди не відають всієї парадоксальної величності творчого місця великого чудо-творця Миколая в Богові і Божому світі.
Бо дві найбільші сили на землі не вміщені і не могли бути вміщені в святих навіть, і тим більш — у грішних: Мати Божа і Миколай.
Другий край, або малість людська, вони нині називають Миколая Санта Клаусом… потерпаючи з інфантильності пізніх поколінь. А де такий, в інших вірах, є? Такий найзагад-ковіший святий, дітям і дорослим допомагаючий — в усьому, світом усім знаний, отож помочі просять в Миколая навіть з інших релігій — і їм не відмовлено.
А всі люди його люблять!! І тварини його люблять. Та — мов батька трохи бояться, — не дай Боже не виконати те, що Миколаю пообіцяв…
Миколай — надгеніальний, і між Богом і носіями геніїв навчає бути легкими, і доленосне чинити, можливо, багатьом народам, та — не загрузаючи, сказано, що — хитромудро…
Радосте моя, святий Миколаю! Бог премудрий, а чи не всі народні душі — хитрі, і ти чини добро велемудрими доторканнями! Учителю мій, вельми скритний, усезнаючий, вельми мудрий! Мати Сина Божого захотіла славити тебе поезією, ти бо — поет!
Парадоксальний, надгеніальний. Посмертна слава твоя — зроста!! І на землі зроста, і в якомога вищих Божих творчостях і обдарованостях, у всіх якостях…
Так Мати Божа виявилась правою — знов. Бо я тоді думав: не рекомендують, це — щоб не збільшувати ухил, бо ухил є явно в сторону Миколая, йому і свічок ставлять найбільше, і називають вже його християни «четвертою особою Трійці»… Всі ж біжать до Миколая! Амінь.
Слава Тройці і Матері Сина Божого.
2. Орієнтування на шляху: не собі, не своїй обмеженій голові слід довірятись. Ліпше припадати до сердець святих Христових. Найліпше — до Миколая. Бо слова поетів Творець Неба і землі виправдовує, ба, утверджує їх. Ця таїна — із нами, поетичними проникливцями і виявлювачами глибин Бога. Чи піде вона з нами, а чи останеться — це інша річ… Все-таки найцентрувальніші — це слова святих, що і звершили свій шлях, і від Бога звідти вже чинять... славою Божою, а не людською...
Ви відчуєте: я люблю святого Миколая й чую зреалізованого Бог-Слова, страшного у всенькому позамежному Миколаї!
До Миколая вдаватись під охорону — живим в глибочен-нім значенні зоставатись!!..
Святий Миколай любить ще й надихає. Поезія — найтаємничіша.
3. Поезія — найтаємничіша: вона рятує духовне світу (вірніше — Мати Сина Божого найтаємничіша, отже, РЯТУЄ — Її поезія). Без глазуровки і сиропо-приторності, Її справжнє богослів’я.
А без Миколая майже неможливе універсальне й духовне. Як?
Ви, чи хоч хтось-таки, змогли б бути «в одній кімнаті» із страшним переможцем народів Миколаєм?? Ні, правда.
Миколая свято ніби відходить календарно із зосереджень Церкви: цілої, Небесної і земної; але я — з Миколаєм. Любиш, просиш залишитись — правда ж, залишаються??
Боже, напоуми мене: Миколай — святий чудотворець надуніверсальний… хоча б за одним універсально-зеркальним законом: потрібний усім народам, найближчий їм — найближчий і до Джерела, Отця! Тож він найпотрібнішо-центральний в Задумі…
Боже, зробимо відступ: і я, тяжіючи до універсальності, обнімаю Миколая — досвідченого текстильщика… Святий Миколаю! вмоли Бога-Слова очистити мене!! Є поетичні проникнення — враз є і музика. Із зціленості! Це — й інше — Бог знає…
Ти святий великий — не розбитий; а я — тканину художньо-церковну трохи зцілив-обновив.
Ти, святий Миколаю, святом і любов’ю перевіряєш нас, а я Моцартом легким — задзвонив: по всій вселенній! Добре, що Моцарт — це той, хто останнім провалля загорнув між світським і церковним!
Я теж своєю кров’ю невидимою залив рів і мілкіші рови. Зновив Церкву трохи художньо — як вона була до розділу.
Не наполягаю на розділі; ані — на механічнім єднанні; — і вигодував людину нову, недрібну, зцілену, не фрагментарну, сміливу. Маєм більшого — святого Миколая, — дав Бог люблю Христових великих святих. Вони шлях звершили, а тепер, як Бог дав, люблять мене, і... — потерпають.
І яка творча тканина без святого Миколая, який весь світ покриває добром?
Яке в духовному — в еон Духа — вкладення рук і човників в ткання без народнопереможного Миколая? Ви з Ліною Костенко в одній кімнаті витримали б? — ви втрималися б? Із св. Силуаном на Афоні??? З великим Серафимом Саровським??? Які текстильщики, отже?
Тільки Матір Божу не варто згадати в цей момент — із усіх прийдеться чи не сміятись...
Свято Миколая я в собі таки затримав… Любимо, кажемо... — як мудрець Божий не залишиться?
Від любові — куди бігти?
Мати Сина Божого, берегиня народів, Цариця Небесна поведе світ в духовні універсальнобогоподібні знання й збудування! Це найбільші дві сили на землі, — Богоматір і Миколай. І відчуваю, ще він, мій улюблений св. Іван Великий Предтеча, більш чернечий, ніби «не світський»...
4. Святий Миколай — прозірливий і уважний. Я ставатиму відтепер уважнішим і уважливішим до Матері Божої.
І нехай Їй слава з нашої любові і добрих справ буде. Амінь.
20.12.2010
ID:
877130
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поетичний маніфест
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 24.05.2020 18:27:19
© дата внесення змiн: 24.05.2020 18:27:19
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
