Радість природна, радість духовна, радість творча — з відвідин Богом... Всім відомо. Або — Присутності.
Отже, Бог з’явився — радість!
Бог з’явився в Трьох Іпостасних Лицях — і повна радість!!! Бог-Отець — голосом з Неба, Бог-Дух Святий — мовби голуб з Небес — на Бог-Сина, від Якого освятилась вода Йордану, і все, що освятилось Христом, — люди.
Радість завжди — від щедрот і ласок Господа Бога, від світла Його чи любові. І сказано ж «милістю Божою поет…» для того ж.
Улюбленцю!.. і розвинених... вознесеннику розуму серед пітьми, співжительнику Любові, божественний апостоле Павле, викликачу радості, що в глибині нас є, безпричинний сміх дитинства, вічний переорювачу, вічний сіячу радості слів правди, божественно жива блискавко, молитвеннику чрев і утроб, сердець збирачу, без молекул агресії!! Любове моя, нутра потребо...
Псалом 13. Апостол Павло. Бачення
Апостоле первоверховний Павле,
Сонце м’яке сліпуче! —
В Ім’я Отця і Сина і Духа Святого,
Сліпучого і Співучого!
Бачу: огненного люблячого лева,
Що добром переповнює
Все, що розумно співуче!!
Розум і сонце — тіням
життя пустелі;
Обранець Христа — Ісуса любові;
З Тройці — спасіння надутим
еллінам,
Сад змісту сонцеголовим!
Радуюсь! радуюсь! — ледь не трісну! —
Що ти вміщуєш в святе слово основи!
Весь — рано півучий, рішучий!..
Тройці Святій слава!! І — Слову!!
Глава царська усіляких свобод!!
Конче радісна правда!
Ти — моя радість!! Найповніша і
найсильніша світляна обійм!..
Бути б! — світла насолода;
аніж ходити —
в нижчих облавах;
Сонце сліпуче, апостоле верховний Павле!!!
Поете мій!!
Тіні тяпнуть —
теплі бродять з августійшого Безуму,
Так хочуть граблями дістатись
і прискородити:
хвала і єсть, родючий на брилах,
улюлюканий
алкаючими Розуму високородними.
Вірують! — а душі скриплять інколи
На зцілену недосяжну зародистість...
Сказав: Ісусів апостол суті
На «майбуття» основа!!
Проговорився:
щось з’єднує — з твоєю присутністю
Не можуть стати попереду слова...
Давай глибше мовчатиму...
Будьмо уважні:
земна тінь прикривала —
щоб з тобою не бачитись...
Не так просто: виходити з безуму —
в Божественний Безум:
є Павло! нема крезів,
сміху багатств — над крезами.
І Тройці слава!
Апостоле первоверховний Павле!!!
27.01.2001
Продовжимо!
Св. Єфросинія Полоцька — втілення радості на Русі, про-світлений керунок (!) Княжна.
Усі радувались на Русі — їй як сонцю Бога! В Лаврі Свято-Успінській в Києві мощами її розташував Бог посеред чернеців. Небачено! Сонце… Радість!!
Св. Серафим Саровський, Великий святий, засновникам Лавр його дорівнюють — і сам радість, і здобувач радості для всіх!! «Сам спасись — і тисячі біля тебе спасуться». Синод уступав йому в стягненні Святого Духа, Синод уступав у благодатно-радісних впливах на народ, і днесь — на світ весь!! Колишній «убогий» — проповідник Радості, навіки! Радість наша.
«…Радость моя…» Радість ! — це Христос!!! І це — в нас!
І святі Антоній з Феодосієм, Києво-Печерські, — неспівставна Радість!!
Св. Олександр Невський! — де такі багатства духу, де солідність є така? Радість!
Святі Іов Почаєвський з Амфілохієм! — неспівмірна Радість!
Св. Сергій Радонежський! біля мощів була моя дружина — неймовірна радість мені, друзям нашим... Чудо!
Сам Миколай, нині переможець народів, і нехристиянських навіть, веселий і винахідливий, титанічно (ознака геніальності — безконечної!) творчий і радісний (немов вмикає — і Бетховена), але — дотепний і в найлегшому гуморі, як те личить переможцеві всіх народів…
Хвала! а великі зразу ж переадресовують хвалу на Тройцю! — Хвала Богу радощів!!!
Смиренний Богу Й. С. Бах — небесно радісний… провідник до Бога народів усіх! Всіх сердець!!
І весь в майбутніх творцях і народах — Моцарт!! і на всі віки юна сила Божа повноти й незнищенної радості!!
Данте — суто незаперечний камертон справедливості Божої й боговдобної світобудови!! Грізний грішникам та радість для творців, митців!! Навіки.
Радість!! —для тих, кому Чистилище і Рай ближчими є. Зараз і тут!..
Дав би Бог мені дихнути, то від нинішніх один пил розвіявся б…
Це чому я в Україні? — лиш Бог знає. Біди не буде. Це не біда, ще не знаєте!
Безрадісність всіх — від захиляння Бога. Гордістю й кругляшками…
Данте — натхненний душею Беатріче й настановами Цариці — Невісти Неневістної!
Сама Мати Сина Божого — і є світлою Натхненницею. Зі Світлом (означимо як) самого Океану Богоматері, слуги Божого! веселість, завзятість, свіжість! та неописуваність повноти! яка лише можливою є — і на землі і на Небі, повнота Радості, немеркнуча… Радість свободи й волі — єдине, що про-повідуємо.
Радість — навіки! Веселімось! — кличуть вас обидва Завіти.
Було, щоб Христос хоча б що не виконав?? Ех, люди-кури…
Да! Бог обітниці дав! І — прийшов… з’явився — і спас творіння Своє, Троїстичне.
Падіння, покаяння і підйом. І не інакше. В Христовому тілі. Радіймо!! Слава — Отцю і Сину і Святому Духу.
Матері Сина Божого — слава і хвала. Спасаємось Її молитвами.
Радуймось і веселімось! Завжди дякуймо, радуймося і веселімось — в Духові і правді. Амінь.
Вам кажу — радуймось! — веселімось! Це бо єсть.
Дякую Матері Божій, що охороняла мене з молодших класів школи.
Дякую режимам й людям, що сильно, вже аж надсильно, як опущені гебреї, переслідували мене й мою чесну творчість, інакше б я не став тим, ким став... в Її очах.
19.01.2011, причастя, 20.01.2011
ID:
881264
ТИП: Проза СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний ВИД ТВОРУ: Поетичний маніфест ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші дата надходження: 30.06.2020 16:28:59
© дата внесення змiн: 30.06.2020 16:28:59
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|