«Власна лампада гасне,
нічка вже за вікном ...
Все вже мені невчасно,
вмерла я вже давно!»
Надія Теффі
У ковідом незайнятому лісі
поліським партизаном я живу,
не знаючи, що робиться у місті,
красу природи пестячи живу.
У темній хвої, золотому листі
я осені призначив рандеву
та бачу, як мазки її барвисті
лягають на небесну синяву.
Цей аромат печального зів'яння,
мов з жінкою коханою прощання,
залишиться у пам'яті моїй.
Так у каплиці світле колихання
всміхнеться над лампадкою востаннє
та згасне у хмаринці запашній.
26.10.2020р.
дуже тонко відчувають красу осінньої природи поліські партизани 
