Рік двадцять другий. Сумщина. Війна.
Як саранча полізла кацапня.
Заїхали чотири танки у село.
По "Z"-ці в них на корпусах було.
Скінчилося у двох із них пальне,
А далі відбулося ось таке:
З цих танків екіпажі пересіли
На інші два і хутко "полетіли" -
Пальне шукати. Може щось пожерти.
Звичайно, не хотілось їм померти,
Але місцеві з вікон подивлялись,
Лиш зникли ті, на техніку забрались -
Поставили по прапору на танки,
Немов вже українські ці "тачанки".
Самі сховалися, щоб знову подивлятись,
Що буде там надалі відбуватись.
Пройшла година, орки повернулись,
Побачив прапори, мабуть, жахнулись,
Бо з двох стволів по танкам тим влупили,
І цим роботу ЗСУ вони спростили.
А потім за село вони майнули,
Щоб по містку там річку перетнути.
Поїхав перший танк. Вага велика...
Місцеві звали той місток "Стара каліка"...
Що відбулося, мабуть зрозуміло -
Залізне "чудо" в річку полетіло...
Було два екіпажі в тому танку,
Яким ніколи вже не бачити світанку...
Останній танк на місці покрутили...
Вздовж річки дуже хутко припустили...
"Летіли" що дурні, не зна місцину -
Влетіли в рів, перевернув "машину".
Повиповзали з танку ті придурки,
Пом'яті і подерті, наче курки...
Перевернути танк хотіли, та невдало,
Бо, як і мізків, сили було мало.
Пішли вони пішки, "зальотні невдахи",
Не йшли, а повзли, наче ті черепахи.
Що з ними відбулось? То вже не важливо,
Дійшли до кордону... в полоні можливо...
Місцеві по тому три дні реготали,
Як прапором орків ось так "розкатали".
Без жодного пострілу їх розгромили,
Козацьку кмітливість в війні проявили.
Власне, я тоді поспішала, тому максимально скоротила думку. Хотіла сказати, що якби ж то так легко нам далася Перемога.
Бо ворг хоч і недолугий (то вкрадуть у нього техніку, то перевернуться у кювет тощо), та у ворога дуже багато і людей, і техніки.
