в память жерт ТЦ АМСТОР
***********************
Місяць кривавий уповні,
Скрегіт безжальний кісток
Вибратись б швидше й назовні
Віри вдихнути ковток
Плач з-за стовпа немовляти,
Руки холодні й липкі
Сухо із вуст слово: «мати»
В сотнях прохань гомінких
«Мамо, ходімо додому,
Іграшки стали німі
Мамо, це ж просто звук грому -
Досить ховатись в пітьмі»
Бачу вже янгола крила
Й світло що б'є із вікон
Мамо, гігантська ця брила
Мо́го життя рубікон
Обмаль вже часу на сльози,
Дай обійняти себе
Чуєш, смертельні дві дози
Небо несе голубе
Мамо, під звуки сирени
Вихід останній «на біс»:
Люди немов манекени,
Горений запах куліс…
……………………………..
Кажуть, що зась ображати,
Ще й зберігати лице -
В морду лиш хочеться дати
Виродкам клятим за це…..
В морду - то дуже мало... 
... 
