Дівице молода, вродлива, як Гелена,
Нової Трої ти такий кінець сладкий
І чар щасливих днів та будучність буремну
Даруєш ти комусь поблизу хвиль морських;
І ясний усміх твій – то восьме в світі чудо,
Яке не всім дано, та бажане таке;
Я бачу сяйва див віднині поусюди,
Що у тобі злились і варті всіх пісень.
Однак собі скажу: далекий промінь діви,
А джерело його – це даль червоних зір,
І не торкнуся я ніколи сонць тих світлих.
Але юначка та, як спогад добрий, гріє
Усе моє життя та пестить легко зір
З небесних тих далів і розпаляє мрії.
