І я щасливий так, як іудей найперший,
Що землю Обітну рукою доторкнув
Опісля всіх доріг, розпук, жахів і бур,
І ось той зайчик сліз – початок всіх завершень.
Дивлюся в океан, який у тих очах,
Хоча у них самих бурштин чи зелень лісу,
Та бачу, як мене, мов пелюсток нарциса,
Несе рядами хвиль до блискавиць в горах.
Та радість не тривка – зруйнується чи згине?
Чи дихати тоді?.. а біль здолати як?
Красо, відповідай: коли ти станеш димом?
О ні! мовчи! живи! світи у цих морях!
Нехай у майбуття не зазирну віднині,
А тільки бачу те, що Яхве обіцяв!
20.10.2022
