Моє серце мовчить.
Очерствіло від сильного болю.
Наче в ньому сидить
безконтрольний стакан алкоголю
і мої почуття у тумані,
не хочу нічого, нічого!
Це якась маячня того стану,
доволі хмільного.
За вкраїну болить...
За незламність тяжкої нам долі.
Цей рашистський сусід
скрізь століття ламав нашу волю.
А тепер ця війна,
де їх церква, їх "бог" на долонях,
там сидить сатана,
моє серце мовчить і холоне...
Християни, вперед!
У молитвах потрібно кричати!
Подолати той бред,
благати, благати.
Благати...
І щоб наш з вами Бог
показав свою силу і славу!
С ЗеСеУ діалог,
довели до кінця свою справу.
І свідомість моя
засміялась врешті від щастя.
УКРАЇНА піднялась
з вікового російського рабства.
